Слова на вітер.

Чи можна втекти від реальности? І, якщо спробувати втекти від неї, то чи вийде не втратити зв’язок повністю? Тема нового випуску — ескапізм. Про те, яким він буває, навіщо до нього звертаються і чи є тут подвійне дно, говорять Соня, Настя, Вадим та Настя.

Лірична героїня в поезії — яка вона? Чи завжди вона однакова?

Ну це вже просте питання: звісно, що ні. Над пошуком спільних та відмінних патернів замислилися цього разу Соня, Настя, Ліза та Настя.

Говоримо про зображення жінок у поезії, написаній жінками. Звучать твори Оксани Забужко, Галини Крук та Катерини Міхаліциної.

Тяглість — явище, яке в нас відібрали. Явище, яке тепер ми відновлюємо на рівнях власного життя та колективному.

Що є ця тяглість? Чому вона така нагальна?

Про це говорять Софія, Даша, Маруся та Вадим. Звучать поезії Оксани Забужко, Ігоря Римарука та Михайля Семенка.

Причетність — чи можемо ми її уникнути? Чи відповідальна людина за вчинки, яких вона не здійснила? І як бути з постійним страхом зрозуміти, що ти причетний не до того? Відповіді спробували знайти Маруся, Настя, Катя та Ліза.

Дитинство — штука, з якою зіткнулися всі. І часто нам легше говорити про приємні його частини, а негативні — витісняти. Про таку дивну, але обовʼязкову частину життя сьогодні говоритимуть Настя, Софія, Настя й Соня.

Депресивний митець — усім же відомий цей архетип?

Сьогодні Аня, Вадим, Катя та Ліза розбиратимуться, чи дійсно біль є невід’ємним складником творчості.

Простір — що воно таке? Де він є і що відбувається, коли його бракує?

У цьому випуску зачитуємося віршами про нього. І звісно, невідʼємний для нас простір — Київ. Про нього теж сьогодні говоримо багато.

Що для вас цілісність?

Кордони, вміння бути наодинці з собою чи, зрештою, бажання забратися геть від людства й нікого не бачити?

Читаємо поезію і намагаємося дійти спільності хоча би в чомусь.

Ми – подкаст Слова на вітер, вітаємо вас у нашому колі!

Тут не буде авторитетної догматичності, швидше побутове філософування і трохи здорової самоіронії. Ми не розказуємо, який світ. Ми запитуємо: слухай, а який він? Шукаємо, найбільше – в поезії. А за амбіцію маємо – пустити цей пошук за вітром до вас, підштовхнути до нових (а може, повернути до забутих питань).